Найбільш знамениті пам’ятники – це, зрозуміло, піраміди, які будували по всьому світу. На території колишньої стародавньої Русі в ході досліджень так само виявляються надгробки відомих і могутніх у свій час людей – вождів – у вигляді величезних кам’яних або земляних курганів. Кілька тисяч років тому такі вічні, в буквальному сенсі, пам’ятники померлому ставали для нього будинком, храмом душі, а над могилами рядових членів того суспільства нікому і в голову не приходило їх зводити. Кургани і мавзолеї складали їх з величезних валунів граніту або інших гірських порід, які були доступні в тій чи іншій місцевості. Саме завдяки повір’ями древніх і їх віру в загробне життя ми сьогодні можемо хоч трохи відкрити для себе завісу таємниці над історією наших предків.
Інша історична форма пам’ятників – це пам’ятники – храми чи пам’ятники – церкви. Монументальні споруди покликані були увічнити для нащадків пам’ять про великих людей всієї епохи. Пам’ятники – статуї зводили ще в Давньому Єгипті та інших державах Стародавнього Світу, протягом усіх середніх віків, нового часу і аж до сьогоднішнього дня, коли це чудова традиція жива, а пам’ятники ставляться не тільки на честь людей, а і важливих подій в житті народу.
Гранітні пам’ятники завжди і у всі часи вважалися ідеальним варіантом – і довговічні й значні. Вишуканість колірної гами і малюнка граніту не залишає нікого байдужим, а гранітні пам’ятники викликають глибоку повагу і захоплення благородством, масивністю і витонченістю одночасно. У середні століття гранітні пам’ятники, мармурові або інші споруджувалися на могилах аристократії та духовенства – як представників вищих верств суспільства. На щастя, ось уже кілька століть кожна людина має право і можливість продовжити пам’ять про рідних в пам’ятнику. Адже спочатку слово пам’ятник означало документальне свідчення чого-небудь, і тільки з початком епохи все більшої популярності надгробних і меморіальних споруд воно набуло сучасний зміст.
Установка гранітних пам’ятників – це йде всередину століть традиція, яка дуже близька і російській людині як частина його світогляду та культури. У різні часи мінялася тільки мода на ті чи інші форми пам’яток та їх оформлення.
Пам’ятники померлим можуть бути встановлені за християнськими канонами не тільки безпосередньо на місці поховання останків, а і в будь-якому відповідному місці – іноді там, де обірвалося його життя. Якщо складається така ситуація коли тіло покійного кремують, або немає можливості поховати останки через їх відсутність або в силу інших причин, то ставити пам’ятник можна і потрібно, щоб завжди було місце, в яке люблячі його люди могли б приходити, згадувати і подумки спілкуватися з його безсмертним духом. Такі гранітні пам’ятники – кенотафи – можуть бути, як і надгробні, самих різних типів: стели, обеліски, пам’ятник чи меморіальна плита – це питання індивідуального підходу. Установка гранітних пам’ятників в якості кенотафів популярна і в нашій країні, і в усьому світі.
На щастя, в наші дні встановити гранітний пам’ятник можуть своїм родичам все без винятку. Застосування сучасних технологій обробки каменю відкрило можливість перетворити брилу граніту на справжній витвір мистецтва, що викликає хвилю емоцій і спогадів при одному тільки погляді.
Нанесення зображення у вигляді портрета прямо на гранітний пам’ятник, епітафії, слова болю і невтішності, колір і лінії форми пам’ятника при вмілому поєднанні створюють в сукупності сильне враження, відтворюють в пам’яті не тільки риси, коли просяться слова «немов живий». Створюється образ покійного як існуючого у вищій, духовній іпостасі, немов паряться над усім тлінним, що отримало істинний спокій, але вічно живого доти, поки живі ті, хто його пам’ятає і любить.